ТЕКСТ ︎︎︎ 
ВАРТІ‌ ‌УВАГИ:‌ ‌ФОРМИ‌ ‌СОЛІДАРНОСТІ‌ ‌В‌ ‌СВІТІ‌ ‌‌ПЛАТФОРМ‌ ‌ ‌

Олексій Мінько 




Сьогодні економіка протікає дротами інтернет-інфраструктури. Монополії, що повстали з мильного попелу фінансової бульбашки 90-х проникли в інші економічні сектори, продаючи свої обчислювальні можливості, як інструмент для комерційних переваг [1]. За браком стримувальних механізмів ринок сплітається з комунікаційними функціями інтернету. Демократизація блогінгу обертається експлуатацією. Стрічка кожного користувача бачить сотні прикладів надзвичайно швидкого набуття популярності з паралельним поліпшенням фінансового становища. Здатність кожного бути хоча б мікроінфлюенсером перетворюється на вимогу, а селфбрендінг починається вже із самого акту реєстрації акаунту на платформі. Коли класова приналежність залежить від кількості лайків і переглядів, непрозорість алгоритмів стає особливо болючою.


Надія на похмуре майбутнє


В умовах сучасного виробництва працівни_цям може не вистачати часу для розгляду того, на яких засадах функціонує простір їх репрезентації у мережах. Віднятий час у свою чергу використовується корпораціями для розвинення системи монетизації дій користувач_ок. Поступове урівноваження безкоштовних та платних опцій зменшило чуттєвість до порушення прав. Факти збору даних та їхнього використання в комерційних і політичних цілях сприймаються не більше як привід для чергової інфо-гігієнічної процедури.

Спокуслива легкість, з якою алгоритми можуть вкинути контент у стрічку рекомендацій породжують фантазми, які, розбиваючись о шедоубен [2], не можуть перетворитися на повноцінну травму. Насолода від вдалих інтервенцій в алгоритм та біль від розуміння, що платформа знову тобі збрехала, безперервно розподіляються, супроводжуючи буття спазмом [3].

Схоже на те, що тепер виживання є прямо пропорційним кількості та успішності викладеного контенту. За таємною угодою рекламодавців, технологічних компаній і споживачів користувач_ки обробляють дані і тренують алгоритми корпорацій, ніби сплачуючи за можливість поширити власний контент. Соціальні мережі привчають нейронні шляхи користувач_ки до постійного порівняння свого соціального статусу та успіхів представників її/його стрічки. Штучний інтелект не просто вирішує, що кому бажати, але самою своєю будовою наполегливо нав’язує агоністичний принцип комунікації.



Замість того, щоби закликати відмовитися використовувати платформи чи приєднуватися до партизанської кібервійни, я хотів би розглянути форми взаємопідтримки, які виникають у відповідь на жорстокість політик платформ. Адже детермінуючи життя користувачів ринковим мисленням, капіталізм дарує планетарному життю більше приводів для солідаризації в боротьбі з виснажливою політикою не локалізованих еліт.

Як дістатися сусіда

YouTube є однією з небагатьох платформ, що пояснює як працює її алгоритм [4]. Дотримуючись монополістської логіки, YouTube збагачує багатих за рахунок безкоштовної праці користувач_ок. Відповідно до алгоритму відео стає популярнішим, якщо воно вже користується популярністю в аудиторії. Щоб наблизити відео до вищих показників в ієрархії рекомендацій користувач_ки мають виконувати конкретні дії: залишати коментарі з ключовими словами, дивитися відео певну кількість хвилин, відправляти посилання друзям, тощо. Контент-мейкер_ці так само варто раціонально категоризувати відео, починаючи від назви та опису, закінчуючи прикріпленням посилань на інші відео та організацією плейлистів. Вочевидь, відео повинно бути «корисним», щоб мати право на монетизацію.

Натомість привласнений Facebook'ом Instagram взагалі ігнорує питання щодо функціонування алгоритму, навіть якщо їх ставлять селебріті.

Алгоритм TikTok’у розгадується в спірітуальному трансі виснаження, тож викриті ходи зводяться до неофіційного принципу: для потрапляння в стрічку рекомендацій необхідно щоденно й багаторазово викладати контент.



Онлайн-активістки, що стикаються з потрійними навантаженнями сходяться на думці, що від платформ необхідно вимагати поліпшення комунікації та зміни економічної моделі. Під час першого дня «Конференції цифрових працівників» Анна Енґельхардт обговорила трудові права контент-мейкерок з активістками Льольою Нордік, Нікою Водвуд та Alilouist. В умовах заохочення до перевиконання контент-плану ідея створення профспілки відкидається, як неспроможна стати загрозливою для корпорацій. Ймовірно, на місце тих, хто страйкує прийдуть нові платформенні підприєм_иці.



Тоді виникає інший варіант: тиск на медіа-корпорації через великі світові видання. Резонансні публікації останніх років довели свою спроможність змушувати посередників платформ ставити партнерам ультиматуми й таким чином регулювати їх політику. Наприклад, Visa і Mastercard заборонили користуватися своїми картками на Pornhub після публікації розслідування про те, що платформа збагачується на відео зі зґвалтуванням неповнолітніх. Згодом PornHub радикально змінив політику платформи і видалив до 80% невідповідного контенту.

Якщо завдяки співпраці журналістів і користувач_ок комунікація з монополістами стане прозорішою, то як може бути сформульована вимога до розподілу благ?

Учасниці конференції вказують на практику Creators Fund, впроваджену TikTok’ом для підвищення свого рейтингу. У США тіктокер_кам платять за кількість переглядів (1000 переглядів дорівнює 4 центам). За 15–20 млн. переглядів (місяць кропіткої роботи в TikTok) кріейтор_ки можуть одержати майже 800 доларів. Подібні суми здатні покрити витрати на виживання й поліпшити обладнання для подальшої роботи. Але на жаль, монополісти залишаються вірні своїм рефлексам. Залучаючи зірок до фонду, Tik Tok знижує рейтинг їх відео, щоб платити менше. Автор_ки акаунтів, які беруть участь у програмі, мають забезпечувати віральність свого контенту, не дивлячись на обмеження, що висуваються фондом в цілях економії [5]. Разом з тим, варто зауважити, що Creators Fund надає пільги виключно успішним автор_кам, а не початків_ицям та «рядовим» користувач_кам.

Топ-блогерки замислюються про боротьбу з платформами, солідаризуючись з усіма класами користува_чок. Але все ж таки, де непопулярним працівни_цям середніх інтернет-класів брати гроші, щоб дійти до позначок, що необхідні для вступу у фонди? А як виживати тим, хто тільки-но наважився приєднатися до цеху?

Вас помітили

Невидимість контент-мейкер_ок є симетричною до невидимості алгоритмів основних селфбрендінгових майданчиків. Але навіть вгадані чи викриті системи рекомендацій залишають мало шансів для розвитку неконвенційних онлайн-практик. Чому вираження не формалізованого відповідно до вимог алгоритму досвіду завжди супроводжується ризиком і не може бути фінансово захищеним? У ситуації, коли соціальні мережі функціонують виключно як рекламні майданчики, що підпорядковують повсякденність законам ринку, публікувати «незрозумілий» контент — розкіш.

Ідеологія, що супроводжує постфордистське виробництво повторює лозунги митців 60-х: сьогодні кожна людина — художни_ця, хоче вона того чи ні. Впровадження цієї ідеї добре поєднується з необхідністю капіталізму знецінювати працю трудівни_ць. Достатньо додати трохи діалектики, щоб почути, як мислить капітал: митці мають бути голодними, тож якщо всі жителі планети є митцями, то хай не дивуються порожнім шлункам. Антиколоніальні війни вже не раз демонстрували, що мільйони голодних вигідні лише допоки вони не перестануть винити за свій голод самих себе.



Пронизуючи життя комерційною комунікацією, капіталізм пов’язує планетарне життя як ніколи раніше. Але чи зможуть властивості тотального виробництва-споживання бути посунені в контргегемоністській боротьбі за інтернет як вільну мережу? Мислення, критика і практика інтернету в антимонополістський спосіб неприховано розвиваються, артикулюючи свої вимоги.

До чого можна звернутися вже зараз, поки когнітаріат неспішно під’єднує до себе несподівані підкласи креативних працівників, щоби набути чутного голосу?

Когнітаріат усіх платформ, саморегулюйся!

Допоки питання екологічної шкоди криптовалюти не вирішено [6] пошук економічних моделей розвивається й в аналоговий спосіб. Групи ми_сткинь упродовж декількох десятиліть створюють автономні економіки та закладають підґрунтя для об’єднання когнітаріату, виборюючи гонорари по всій Землі [7]. Крім експериментів із внесками й розподілом грошей окремі художні групи намагаються перебудувати криптовалютні схеми на саморегуляційні системи.



Проєкт ми_сткинь-програміст_ок Terra0 мав на меті допомогти лісу піклуватися про себе, вибудовуючи відносини з донаторами через смарт-контракти. Premna Daemon (одне з втілень проєкту) — фізична установка, що складається з дерева бонсай, веб-інтерфейсу, датчиків та камер, а також смарт-контракт системи в мережі Ethereum Mainnet. Ethereum проводить автоматизовані нотаріальні процедури, які підтверджують транзакції в блокчейнових системах та закріплюють цифровий актив за власником через математично описанну угоду та електронні підписи. Завдяки алгоритмізованності смарт-контрактів дерево може самостійно регулювати задоволення своїх потреб через транзакції користувач_ок та обслуговуючий персонал. [8] На думку автор_ок алгоритму, в довготривалій перспективі, ліс міг би так само продавати певну площу для вирубки, щоб підтримувати своє обслуговування. У цьому разі унікальність кожної транзакції та алгоритм розробників забезпечували б контроль лісу над операціями на його території.

В більш ранній роботі «Flowertokens» команда так само займалася розробкою блокчейн-інфраструктури для догляду за жоржинами, щоб «перевірити межі прив’язки токенів ERC721 до фізичних активів і спробувати створити перший живий крипто-колекційний об’єкт».  [9]. Якщо переформулювати їх практику в питання, то воно може звучати так: чи зберігається регулярність фондування, якщо воно спрямоване на життя, що вимагає постійного підтримання свого існування, але водночас прагне до авторномії? Здійснена Terra0 спроба вказує на вимір практик перманентного піклування, можливих і необхідних у часи між поголовною прекарізацією й побудовою суспільства з універсальним доходом. Але все ж таки, жоржини обмінювалися і продавалися, а лісу було запропоновано торгувати собою. Невже навіть нелюдські агенти мають займатися селфбрендінгом?

На фоні підозрілості блокчейнових систем цікаво розглянути політичний потенціал взаємного просування в блогерських спільнотах.

Ще в 10-х роках YouTube-блогер_ки почали знімати спільні відео, робити огляди на дружні та конкурентні канали. Сьогодні акули TikTok’у орендують житло для спільного життя і створення монструозної циркуляції аудиторії. Стрімер_ки з платформи Twitch створюють squad-и — об’єднання стример_ок за вподобаннями — вибудовують розпис трансляцій і переганяють свої аудиторії на стріми учасни_ць об’єднання. Це дозволяє поєднувати накопичені окремими учасни_цями аудиторії та розподіляти увагу глядачок серед всіх член_кинь squad-у. Наприклад, завершуючи свій стрім, од_на з учасн_иць squad-у залишає посилання на інш_у та рекомендує глядач_кам перейти на трансляцію коле_жанки. Таким чином, утворюється ланцюжок, що набуває рис майже безперервного телемовлення, тож користувач_ки Twitch спостерігають не просто за окремими стрімер_ками, але слідують за певною сіткою мовлення. Часто до участі у squad-ах запрошуються стрімер_ки з невеликою (у порівнянні з засновни_цями squad-у) кількістю глядач_ок.

Цікаво, що такі об’єднувальні жести не обходяться без спектаклю й театралізації, якої вимагає капіталістична естетика. Доми та squad-и живуть від примусових (заради переглядів) романтичних відносин між учасни_цями до сварок та примирень. Зміст колаборативного контенту кружляє навколо законів реаліті-шоу, які не збираються виходити зі змагання за нервові системи аудиторій.


Якщо визнати лайки найвпливовішою валютою сучасності, то наскільки політично свідомим буде ігнорування експлуатації, що зумовлена новою цифровою економікою? Чи можуть колаборативні формати розподілу переглядів бути використані поза хонтологією телевізійних форматів? Крім абсентистських стратегій по саботажу роботи [10], дії по перехопленню клікбейтових потоків самими ж користувач_ками можуть сприяти укріпленню позицій автономних робітників, здатних повернути собі відчужений трафік та самостійно обирати форми й обсяги виробництва контенту.    

Боротьба невидимих для алгоритму за свої законні перегляди підтримується блогерськими спільнотами, але вона досі не дістала суттєвої підтримки від борців за трудові права й соціальну справедливість. Питання набуло ясності: чому корпорації платять зарплатню лише одній частині своїх співробітників, ховаючи від інших сам факт їхньої праці? У дискусіях журналістських, дослідницьких і художніх спільнот під визначення праці потрапляє все більше й більше раніше витіснених видів діяльності. Десь серед них має бути місце для користувач_ок, що підтримують трафік платформ і, у такий спосіб, підвищують доходи корпорацій [11]. Платформи роблять усе, щоб не почути користувач_ок і не дати їм доформулювати свідчення: нам відомо, що ви наживаєтеся на нас. Приховуючи кнопку «Підтримка», вони затуляють свої кремнієві вуха, щоб не чути: платіть усім, хто користується.


Олексій Мінько — автор текстів, кінорежисер, екс-концептмейкер .t theatre company, куратор освітнього фестивалю ВУЛУН. Досліджує цифровий перформанс. З 2015 по 2017 роки займався акціонізмом в Бердянську та Дніпрі. Cпівавтор фільму «Пытки розовым пакетом». Автор телеграм-каналу «скільки олексіїв мінько ви бачите на зображені». Базується в Києві.

Зображення: кадри з фільму “Мінлива хмарність, часом фрікадельки”


Примітки:

[1] – Ловінк Г. Бизнес-модели интернета: личная оценка // Критическая теория интернета. М.: Музей «Гараж» и Ad Marginem, 2018.

[2] – Shadowbane — «тіньовий бан», практика регулювання видимості контенту, що використовується для протидії спаму та фейкньюс. Пости контент-мейкер_ки стають невидимі для стрічки користувач_ок платформи. Водночас, контент-мейекр_ка має можливість публікувати контент, коментувати, шеріти та лайкати. Через непрозорість рекомендаційних алгоритмів користувач_кам складно до кінця бути впевненими, що така практика дійсно існує.    

[3] – Кучанський О. Карантин у Задзеркальному Домі. Спазм, Онтовлада і Аліса // Your Art, 28 Квітня 2021 https://supportyourart.com/specialprojects/zapalennia/karantyn-u-zadzerkalnomu-domi-spazm-ontovlada-ta-alisa/

[4] – https://creatoracademy.youtube.com/page/course/get-discovered?hl=en

[5] – https://www.wired.com/story/tiktok-creators-fund-revenue-sharing-complaints/

[6] - https://everestpipkin.medium.com/but-the-environmental-issues-with-cryptoart-1128ef72e6a3

[7] – В статті «What Are NFTs and Why Are They Changing the Art World?» Пітер Брок ставить під сумнів натхненну NFT ринкову логіку, і пропонує звернутися до досвіду незалежних фондів: https://www.frieze.com/article/what-are-nfts-and-why-are-they-changing-art-world

[8] –https://medium.com/@terra0/premna-daemon-an-introduction-via-a-history-of-autonomy-in-the-cryptosphere-3cee15e92fe2

[9] - https://medium.com/@terra0/when-bloom-the-end-of-flowertokens-project-archiving-and-the-end-of-trading-47d5bf1d379a

[10] – Під абсентеїчними практиками я маю на увазі діяльність Н И И чего делать, групи Work Hard Play Hard, лабораторії komaxa та активіс_ток посттрудового напрямку.

[11] – Великий трафік тих чи інших соціальних медіа збільшує попит на інтеграцію реклами, яка організовується на базі безкоштовно навченого користувач_ками алгоритму. Вже в 2008 році цей механізм збагачення був описаний ініціативою User Labor: http://www.userlabor.org/#ref4